Яка ж вона: ідеальна казка?

 

Роль казки у вихованні дітей є неоціненною, адже вона допомагає зрозуміти навколишній світ. Жоден із жанрів літератури не користується у дітей такою популярністю, як казка. Дослідники  спробували визначити, якоюу розумінні її найпалкіших шанувальників вона має бути.

Результати опитувань свідчать про те, що оптимальна тривалість казки становить 8,5 хвилин. Саме стільки потрібно часу для середньостатистичної дитини у віці від 1 до 9 років, щоб заснути під голос мами чи тата.

Більше 80% учасників експерименту розповіли, що люблять, коли батьки читають з інтонацією. За словами психологів, таке читання робить казку не лише цікавішою, а й сприяє розвитку естетичних цінностей і розумових здібностей.

Найбільше дітям подобаються історії про дружбу, а не про симпатії.

Коли дітей запитали про місце подій у казці, то 36% дітей віддали перевагу величезному замку, 18%  — мріють про вигадану країну, 10% —віддають перевагу лісу, а 8% – космічним просторам. 

Пожалуй, лучшая притча о том, как заставить желания работать.

— На задворках Вселенной находился один магазинчик. Вывески на нем давно уже не было — ее когда-то унесло ураганом, а новую хозяин не стал прибивать, потому что каждый местный житель и так знал, что магазин продает желания. 
Ассортимент магазина был огромен, здесь можно было купить практически всё: огромные яхты, квартиры, замужество, пост вице-президента корпорации, деньги, детей, любимую работу, красивую фигуру, победу в конкурсе, большие машины, власть, успех и многое-многое другое. Не продавались только жизнь и смерть — этим занимался головной офис, который находился в другой Галактике. 
Каждый пришедший в магазин (а есть ведь и такие желающие, которые ни разу не зашли в магазин, а остались сидеть дома и просто желать) в первую очередь узнавал цену своего желания.
Цены были разные. Например, любимая работа стоила отказа от стабильности и предсказуемости, готовности самостоятельно планировать и структурировать свою жизнь, веры в собственные силы и разрешения себе работать там, где нравится, а не там, где надо. 
Власть стоила чуть больше: надо было отказаться от некоторых своих убеждений, уметь всему находить рациональное объяснение, уметь отказывать другим, знать себе цену (и она должна быть достаточно высокой), разрешать себе говорить «Я», заявлять о себе, несмотря на одобрение или неодобрение окружающих. 
Некоторые цены казались странными — замужество можно было получить практически даром, а вот счастливая жизнь стоила дорого: персональная ответственность за собственное счастье, умение получать удовольствие от жизни, знание своих желаний, отказ от стремления соответствовать окружающим, умение ценить то, что есть, разрешение себе быть счастливым, осознание собственной ценности и значимости, отказ от бонусов «жертвы», риск потерять некоторых друзей и знакомых.         
Не каждый пришедший в магазин был готов сразу купить желание. Некоторые, увидев цену, сразу разворачивались и уходили. Другие долго стояли в задумчивости, пересчитывая наличность и размышляя, где бы достать еще средств. Кто-то начинал жаловаться на слишком высокие цены, просил скидку или интересовался распродажей. 
А были и такие, которые доставали все свои сбережения и получали заветное желание, завернутое в красивую шуршащую бумагу. На счастливчиков завистливо смотрели другие покупатели, судача о том, что, хозяин магазина — их знакомый, и желание досталось им просто так, без всякого труда.
Хозяину магазина часто предлагали снизить цены, чтобы увеличить количество покупателей. Но он всегда отказывался, так как от этого страдало бы и качество желаний. 
Когда у хозяина спрашивали, не боится ли он разориться, то он качал головой и отвечал, что во все времена будут находиться смельчаки, готовые рисковать и менять свою жизнь, отказываться от привычной и предсказуемой жизни, способные поверить в себя, имеющие силы и средства для того, чтобы оплатить исполнение своих желаний. 
А на двери магазина уже добрую сотню лет висело объявление: «Если твое желание не исполняется — оно еще не оплачено». 
Автор: психолог Минакова Юлия для AdMe(.)ru

А ви це знали про нашу Україну?

/cikave_pro_ukrajinu.docx

8 цікавих фактів про українську мову

Українська мова — одна з найкрасивіших мов світу, та одна з найпоширеніших мов в Східній Європі. Цією мовою розмовляють жителі Канади, Польщі, Росії, Австралії, США та багатьох інших країн світу. В даній статі ми пропонуємо Вашій увазі найбільш цікаві факти про українську мову. Джерелом інформації для цього стали мережа Інтернет та довідники української мови.

Цікаві факти про українську мову

1.Найдавніша згадка про українську мову датується 858 роком, а вперше українська мова було прирівняна до рівня літературної мови в кінці XVIII століття після виходу у 1798 році першого видання «Енеїди», автором якої є Іван Котляревський. Саме його і вважають засновником нової української літературної мови.

2.Українська мова є однією з найпоширеніших мов в світі і за кількістю носіїв займає 26-темісце. Також вона є другою за поширеністю серед мов слов’янського походження після російської мови. На території України більше 32 мільйонів осіб спілкуються українською мовою. Ще близько 4,2 млн. українців проживають в Російській Федерації і також знають українську мову.

3.Цікавим фактом по українську мову є те, вона входить до трійки найкрасивіших мов в світі. На мовних конкурсах в Італії на Франції її визнавали другою за мелодійністю мовою світу.

4.Найбільш вживаною літерою в українському алфавіті є літера «п». Також на цю літеру починається найбільша кількість слів. Тоді ж як найрідше вживаною літерою українського алфавіту є «ф». В українській мові слова, які починається з цієї літери, в більшості випадків запозичені з інших мов.

5.Найдовшим словом в українській мові є назва одного з пестицидів «дихлордифенілтрихлорметилметан». В ній міститься тридцять літер.

6.Найдовша абревіатура в українській мові — ЦНДІТЕДМП, яка розшифровується як Центральний науково-дослідний інститут інформації і техніко-економічних досліджень з матеріально-технічного постачання. Вона складається з дев’ять літер.

7.Найбільшу кількість синонімів має слово «бити». Згідно з «Коротким словником синонімів української мови» їх нараховується 45.

8.Декілька фактів про паліндроми (слово, словосполучення чи фраза, які можливо читати як зліва направо, так і справа наліво, при цьому звучання й значення не змінюються). В українській мові є лише два семибуквених паліндроми: «ротатор» і «тартрат». А до найдовших фраз паліндромів належать «Я несу гусеня» та «Аргентина манить негра». В останньому випадку не враховується буква «ь». Такі дрібні порушення дзеркальності допускаються, адже складання композицій — справа непроста.

Интересное о русском языке

По данным Книги рекордов Гиннесса самое длинное слово в русском языке это «превысокомногорассмотрительствующий» (35 букв), а согласно орфографическому словарю РАН — это слово «водогрязеторфопарафинолечение» (29 букв). А есть еще один претендент на победу : «никотинамидадениндинуклеотидфосфатгидрин» (40 букв).

Почти все слова русского языка, начинающиеся с буквы «а», являются заимствованными. Существительных русского происхождения на «а» очень мало, например, слова «азбука», «аз» и «авось».

В русском языке есть несколько слов с тремя буквами «е» подряд — это прилагательное длинношеее (а также другие слова, оканчивающиеся на «-шеее», например, криво-, коротко-) и слово змееед.

В русском языке есть одно единственное слово с тремя буквами «о» подряд — зоообъединение.

Слово «огурец» заимствовано из греческого языка, в котором оно было образовано от слова «незрелый». Это связано с тем, что огурцы принято употреблять в пищу именно недозревшими, когда они еще небольшого размера и наиболее сочны, вкусны и пригодня для консервирования.


Русские аристократы и члены императорской семьи нередко имели незаконнорожденных детей, но поскольку свою фамилию дать им они не могли, то внебрачным детям часто давали усеченные фамилии, например, внебрачные дети Трубецких могли носить фамилию Бецкой, а Голицыных — Лицын или даже просто Го. Не менее забавным способом для образования новых фамилий было использование анаграмм. Так, например, фамилия Луначарский произошла от фамилии Чарналуский.
В дореволюционных гимназиях, услышав ответы нерадивых учеников, учителя нередко горестно восклицали по-гречески: «Морос» (что в переводе означало «глупость»). Так находчивые гимназисты придумали словечко «сморозить».