Нині, в період соціально-економічних перетворень в Україні, справа виховання набуває особливого, вирішального значення для розвитку суспільства. При цьому школа залишається головною ланкою в системі виховання. І тому класне керівництво як традиційне шкільне явище, обумовлене історичним розвитком вітчизняної школи, потребує переосмислення і вдосконалення своєї сутності.

     Класний керівник – це головна людина у вихованні та розвитку особистості, яка здійснює педагогічну діяльність серед учнів класу, окремими учнями, їхніми батьками; організовує позаурочну та культурно-масову роботу; сприяє взаємодії учасників навчально-виховного процесу в створенні належних умов для виконання завдань навчання і виховання, самореалізації та розвитку учнів.

      Класне керівництво — справа складна. З одного боку, не слід ставати на шлях надмірної регламентації кожного кроку школяра. Слід уникати непотрібної опіки, командування, придушення ініціативи та самостійності. З другого боку, не можна залишати учнів без будь-якого нагляду, без належної уваги та керівництва. Слід допомагати їм знаходити потрібні й корисні заняття до душі, організовувати позанавчальний час, сприяти самовихованню. 
      Нова епоха несе за собою нову ментальність (спосіб мислення, загальна духовна налаштованість, установка індивіда до навколишнього світу), яка вимагає від вчителя інноваційних підходів у вихованні, знання сучасних методик і форм виховної роботи з учнями. Класні керівники — педагоги, які постійно спілкуються з учнями, закріпленими за ними, різнобічно впливають на них і водночас працюють за предметною системою. Тобто, крім викладання певного предмета, він дбає про об'єднання зусиль учителів, які працюють у певному класі, координацію їхніх вимог для поліпшення результатів виховної та навчальної роботи з учнями класу.

     Планування виховної діяльності потребує від класного керівника передусім аналізу стану справ в учнівському колективі, ознайомлення з передовим досвідом і рекомендаціями психолого-педагогічної науки. Планування  - це моделювання діяльності на визначений період і разом з тим план – це результат спільної творчості дітей, педагогів і батьків. Однак, знайомство з підходами до планування виховної роботи класними керівниками закладів освіти міста переконує, що написання плану для багатьох педагогів – це не зовсім приємна, проста і зрозуміла процедура.

Які найбільш поширені помилки у плануванні?

      У деяких планах класних керівників немає чіткого визначення мети  і завдань, які мають бути засновані на глибокому вивченні особистості кожної дитини  і певної психолого-педагогічної ситуації. Плани інколи нагадують відписки, містять випадковий перелік справ. В планах відсутнє вивчення рівня розвитку особистості, класного колективу та ефективності виховного процесу. Необхідність внесення цього розділу в план роботи пояснюється тим, що при відсутності достовірної інформації про стан і результативність виховного процесу ставиться під сумнів педагогічна спрямованість всієї складної діяльності вчителя. Звертаємо увагу, що вивчення ефективності виховного процесу не потребує додаткових витрат часу. Ці заходи проводяться на виховних годинах, під час класних справ тощо (до 10 хвилин).

     Департамент з гуманітарних питань міської ради, міське методичне об’єднання класних керівників пропонує орієнтований план виховної роботи класного керівника як практичний посібник, як орієнтир, як основу для творчості (ДОДАТОК № 1).

                                                            Методист методичного кабінету

                                           департаменту з гуманітарних питань міської ради                  Бабенко Р.М.

Зміст, форми і структура плану виховної роботи

Під час планування виховної роботи класному керівнику, крім визначення цілей, форм і засобів виховання учнів, необхідно обрати оптимальний варіант змісту, форми і структури плану роботи на навчальний рік або семестр. За змістом план має бути спрямований на формування у дітей та учнівської молоді особистісних рис громадян Української держави, розвиненої духовності, моральної, художньо-естетичної, трудової, екологічної культури; виховання шанобливого ставлення до родини; формування здорового способу життя, забезпечення фізичної досконалості школярів.

У практиці зустрічаються різні види педагогічного планування. Робочим планом класного керівника є календарний або перспективний план виховної роботи, який охоплює тижневий, місячний або річний проміжок часу і містить таку інформацію: перелік запланованих заходів, терміни їх проведення, прізвища організаторів тощо.

Структура плану може включати такі розділи:

1. Аналіз виховної роботи за минулий рік.

2. Цілі та завдання виховної діяльності.

3. Психолого-педагогічна характеристика класу.

4. Основні напрями діяльності та справи класного колективу.

5. Індивідуальна робота з учнями.

6. Робота з батьками.

7. Вивчення стану та ефективності виховного процесу в класі.

Перший розділ плану традиційно називається “Аналіз виховної роботи за минулий рік”. Без такої діяльності неможливо правильно визначити цільові орієнтири, пріоритетні напрями виховної роботи на наступний навчальний рік, обрати оптимальні форми, методи та прийоми її організації.

Пропонуємо скористатися одним із варіантів аналізу виховної роботи у класі (див. додаток 3).

У другом розділі плану – “Цілі та завдання виховної діяльності” – зазначаються цільові орієнтири виховної діяльності педагога. На сьогодні його головною метою є виховання всебічно та гармонійно розвиненої особистості. обираючи мету, класні керівники мають спиратися на підсумки індивідуальної та колективної аналітичної діяльності та спроектовані образи учня й класу, а також виконувати вимоги, які висуваються до цільових орієнтирів виховної діяльності. Останні мають:

1)  сприяти розвитку особистості дитини, формуванню її інтелектуального, морального потенціалу, забезпечувати опанування учнями цілісної системи знань про навколишнє середовище, практичних умінь і навичок, способів творчої діяльності, прийомів і методів самопізнання і саморозвитку; виховувати в них ціннісне сприйняття себе і навколишньої соціальної та природної діяльності;

2) узгоджуватися з інтересами та ціннісними настановами членів класної спільноти, такими, що відповідять особливостям колективу класу та умовам його життєдіяльності;

3) забезпечуватися необхідними ресурсами для реалізації;

4) бути конкретними, чітко й зрозуміло сформульованими;

5) сприйматися такими, яких складно, але можливо досягнути;

6) бути гнучкими, тобто придатними до коригування;

7) бути діагностичними.

У плані роботи класного керівника разом із цілями формулюються й завдання, виконання яких дає змогу досягти поставленої мети.

У третьому розділі – “Психолого-педагогічна характеристика класу” – подаються загальні відомості про клас, індивідуальні особливості учнів, рівень їхньої вихованості, свідомості. Громадської відповідальності; розвиток самоврядування тощо. Класний керівник може використати “Орієнтовні питання для складання характеристики класу” (див. додаток 4).

Четвертий розділ плану – “Основні напрями діяльності та справи класного колективу”.

Відповідно до результатів, отриманих у процесі аналітичної діяльності й зазначених у першому розділі плану, та на основі сформульованих цілей і завдань виховної роботи педагогу необхідно визначити напрями, форми та способи організації життєдіяльності класного колективу. Допоможуть у цьому сформований учителем образ класу, його уявлення про організацію діяльності, спілкування і відносин у класному колективі.

Форми та способи життєдіяльності класу не мають визначатися набором випадково відібраних і не пов’язаних між собою заходів. Щоб добір справ був справді системним і науково обґрунтованим, класний керівник має під час планування спиратись на теоретичні та технологічні розробки з питань виховання учнів.

Потрібно передбачити участь вихованців у загальноосвітніх і класних справах, водночас визначити як пріоритетний той вид діяльності, що якнайкраще вплине на розвиток особистості учнів та забезпечить неповторність класного колективу. Вибираючи форми й способи роботи, вчитель віддає перевагу тим справам, які пропонувались учнями та батьками під час колективного планування життєдіяльності у класі. ці заходи найбільше відповідають інтересам і потребам учнів та сприяють їхньому розвитку.

Вчителю важливо правильно визначити терміни виконання завдань і відповідальних за підготовку та проведення заходів. Оптимальний розподіл часу і сил членів спільноти дасть змогу підвищити ефективність виховної діяльності.

Наявність у плані розділу “Індивідуальні робота з учнями” зумовлена діяльністю класного керівника, спрямованою на створення у класі сприятливого середовища для формування особистості учнів, педагогічне проектування та забезпечення індивідуальної траєкторії розвитку учня, пошук найбільш ефективних прийомів і методів здійснення виховного впливу на кожного школяра.

Основними напрямами індивідуальної роботи класного керівника з учнями є:

– вивчення індивідуальних особливостей учнів, специфіки умов і процесу їх розвитку;

– встановлення між особистісних контактів із кожною дитиною;

– створення в класному колективі умов для прояву і розвитку реальних і потенційних можливостей учнів, задоволення соціально цінних і особистісно значущих інтересів та потреб учнів;

– вивчення та врахування в роботі стану фізичного, психічного та соціального здоров’я учнів;

– розв’язання питання соціальної адаптації учнів в умовах дитячого та педагогічного колективу;

– надання індивідуальної допомоги учням, які мають проблеми в адаптації до життєдіяльності класу, відносинах з учителем та іншими членами колективу навчального закладу, виконанні норм і правил поведінки у школі та поза її межами;

– профілактична робота з учнями “групи ризику” (що виховуються у дисфункційних сім’ях, схильні до правопорушень, вживають наркогенні речовини);

– взаємодія з батьками, адміністрацією, соціально-психологічною та іншими службами навчального закладу з метою проектування індивідуальної траєкторії розвитку учнів, педагогічної підтримки суспільно корисних ініціатив учнів, корекції відхилень в інтелектуальному., моральному та фізичному становленні їх особистості;

– сприяння вихованцям у діяльності з самопізнання, самовизначення та саморозвитку;

– діагностика результатів навчання, виховання і розвитку кожного учня, облік їхніх особистих досягнень.

Під час розробки плану класний керівник може використати такі педагогічної засоби, як прийоми й методи психолого-педагогічної діагностики, вивчення матеріалів медичного та психологічного обстеження учнів, складання індивідуальних характеристик вихованців, оформлення карти захоплень та інтересів учнів, їхніх батьків, ведення щоденника особистих досягнень учнів, визначення разом із вихованцем та його батьками найближчих перспектив розвитку, індивідуальні консультації та бесіди, педагогічний консиліум, створення ситуацій успіху та вибору, розробка та реалізація програми колекційної діяльності, організація занять гуртка “Пізнай себе” тощо.

Шостий розділ плану виховної роботи – “Робота з батьками”. Запорукою успішної виховної роботи класного керівника є його співпраця з батьками, оскільки саме сім’я значною мірою впливає на процес розвитку особистості дитини. Тому важливе і відповідальне завдання вчителя – зробити батьків активними учасниками педагогічного процесу. Виконання цього завдання можливе за умови, якщо у плані діяльності будуть передбачені такі напрями роботи класного керівника з батьками:

– вивчення сімей учнів;

– педагогічна просвіта батьків;

– забезпечення участі батьків у життєдіяльності класного колективу;

– педагогічне управління діяльністю батьківської ради класу;

– індивідуальна роботи з батьками;

– інформування батьків про хід і результати навчання й виховання та розвиток учнів.

Сьомим компонентом структури плану роботи класного керівника може бути розділ “Вивчення стану та ефективності виховного процесу в класі”.

Об’єктами дослідження за цим напрямом можуть бути обрані:

а) розвиток особистості учнів;

б) формування класного колективу;

в) рівень задоволеності учнів та їхніх батьків життєдіяльністю класу.

Під час дослідження процесів, що відбуваються у класі, класному керівнику необхідно звернути увагу на такі важливі аспекти життя колективу, як:

– організація соціально значущої спільної діяльності;

– наявність пріоритетного (домінуючого) виду діяльності;

– активність і самореалізація учнів у спільній діяльності;

– стан емоційно-психологічних відносин;

– стан ділових відносин;

– наявність зв’язків з іншими групами та окремими індивідами;

– розвиток учнівського самоврядування.

У ході діагностичної діяльності вчитель може використовувати різноманітні прийоми та методи: педагогічне спостереження, соціологічне опитування (бесіду, інтерв’ю, анкетування), тестування, створення педагогічних ситуацій, методи експертного оцінювання, індивідуального і групового самооцінювання, вивчення продуктів творчої діяльності учнів тощо.

У технологічний арсенал класного керівника можна включити такі діагностичні засоби:

– ігри “Лідер”, “Кіностудія”, “Подорож морем захоплень”;

– тести “Розумне про життєвий досвід”, “Задоволеність учнів шкільним життям”, “Задоволеність батьків роботою навчального закладу”;

– анкету “Який у нас колектив?”;

– конкурс малюнків “Я у своєму класі” тощо.

Крім основних розділів, у план виховної роботи можуть бути включені різноманітні додатки. Відповідно до традицій планування у конкретному навчальному закладі цей документ може містити інформацію про батьків, їх участь у життєдіяльності класу, відвідування ними батьківських зборів, відомості про сім’ї та учнів, інтереси та захоплення о останніх, їх зайнятість у позаурочний час, дані про результати педагогічних спостережень та психолого-педагогічної діагностики, про учнівське самоврядування.

Планування – справа творча, тому класний керівник має право вибрати такий варіант, який найбільше відповідає його педагогічним переконанням, містить необхідну інформацію і є зручним для використання у повсякденній роботі.

Реалізація плану (організація діяльності) та оцінювання роботи

Досвід роботи найкращих педагогів доводить ефективність такої організації спільної діяльності дорослих і дітей, за якої члени колективу беруть участь у плануванні й аналізі, діяльність має характер колективної творчості, є корисною для всіх учасників, приносить їм радість (опис методики колективних творчих справ див. у додатку 2).

Управлінський цикл логічно завершується аналізом, оцінюванням, обліком результатів. Ці стадії є кроком до початку наступного етапу планування, тобто діагностуванням нової ситуації.

Додатки

Матеріали, що можуть бути використані класним керівником у роботі

ДОДАТОК

Колективне планування та оформлення плану виховної роботи

Щоб досягти бажаних результатів, необхідно використовувати спеціальну технологію залучення учнів, батьків та інших представників класного колективу до спільної діяльності щодо складання плану.

Колективне планування – це творча та організаторська діяльність, за якої кожний член колективу бере участь у визначенні перспектив, у пошуці та виборі спільних справ на новий період, розробці конкретного плану роботи. планування включає: загальний збір-старт; конкурси на найкращу пропозицію щодо плану, на найкращий проект справи; заповнення анкет-пропозицій; розвідку справ; виготовлення газет-“блискавок” із пропозиціями щодо плану (для обговорення); аукціон ідей; створення скарбнички (фонду, “банку”, “поштової скриньки”) ідей та пропозицій; заповнення журналу-естафети; дискусію, захист проектів плану тощо.

На цьому етапі планування виховної робот у класі можуть бути здійснені такі дії:

1. Попереднє планування спільно з учнями та батьківським активом життєдіяльності класного колективу на новий період, під час якого важливо розширити коло розробників плану, зацікавити активістів із числа учнів та батьків майбутніми справами, запланованими на новий рік, і заручитися їхньою підтримкою.

2. Організація педагогічного супроводу колективного планування, яка створює умови для його успішного здійснення. Для цього необхідно зробити таке:

а) попередньо домовитися з консультантами класу про час, місце та зміст консультацій;
 

б) організувати своєчасне інформування і взаємодію організаторів та учасників планування;

в) допомогти ведучим у підготовці до збору-старту та організації захисту ідей і пропозицій щодо плану роботи;

г) провести інструктаж керівників мікрогруп щодо ходу, термінів та передбачуваних результатів колективного планування, прийомів і засобів організації роботи мікрогруп (як діяти, щоб досягти найкращого результату);

д) надати допомогу відповідальним за окремі напрями роботи з планування.

3. Перспективне планування класним колективом життєдіяльності класу, що передбачає:

І період – збір-старт із колективного планування;

ІІ період – консультації зі знавцями;

ІІІ період – розвідка справ;

ІV період – захист ідей та пропозицій щодо річного плану;

V період – складання плану життєдіяльності класу;

VІ період – обговорення підсумків колективного планування.
 

4. Проектування спільно з батьками та друзями класу дій щодо педагогічного забезпечення реалізації плану життєдіяльності класу, що передбачає:

а) визначення у дорослому активі класу кураторів роботи за основними напрямками спільної діяльності;

б) призначення з числа дорослих відповідальних за надання учнями допомоги у підготовці та проведенні окремих заходів;

в) моделювання інформаційно-методичного забезпечення організації виховного процесу та життєдіяльності класу;

г) планування фінансового і матеріально-технічного забезпечення діяльності класної громади;

д) проектування дій з надання учнівському колективу допомоги у розширенні та зміцненні внутрішніх і зовнішніх соціальних зв’язків та відносин.

Класному керівнику після завершення етапу колективного планування необхідно уточнити та відкоригувати свій первісний задум щодо організації в новому навчальному році виховного процесу та життєдіяльності класного колективу, максимально враховуючи пропозиції учнів і батьків. На основі цих пропозицій слід сформувати більш конкретні уявлення про цільовий, змістовий, організаційний та оцінювально-діагностичний компоненти майбутньої виховної діяльності.

Для оформлення плану виховної роботи вчителю необхідно вибрати найбільш раціональний варіант його форми і структури, а також виконувати під час складання такі вимоги, що висуваються до документів педагогічного планування:

– цілеспрямованість і конкретність освітніх завдань;

– компактність плану;

– різноманітність змісту. Форм і методів запланованої роботи, оптимальне поєднання інформування дітей та організації їхньої діяльності;

– наступність, систематичність і послідовність запланованих заходів;

– перспективність і актуальність запланованих видів роботи;

– використання педагогічного керівництва і водночас стимулювання активності вихованців;

– реальність плану, врахування під час його складання вікових та індивідуальних особливостей учнів, рівня їх підготовленості, умов життя;

– забезпечення зв’язку позакласної роботи з позашкільною;

– узгодженість плану виховної роботи з планом роботи навчального закладу та діяльності дитячих громадських організацій;

– врахування традицій класу, школи, району, міста (села), культури і звичаїв місцевого населення;

– врахування знаменних дат і подій, державних і національних свят, які відзначатимуться у цьому навчальному році;

– забезпечення об’єднання зусиль учителів, школи, сім’ї, громадськості;

– гнучкість плану.

Це дасть змогу класному керівнику правильно та ефективно здійснювати діяльність щодо складання й оформлення плану виховної роботи.

Опис методики колективних творчих справ

Колективна творча справа – це діяльність, що приносить радість і користь оточуючим і класному колективу, в процесі якої учні намагаються поліпшити життя, як своє, так і людей, що їх оточують.

Справа є колективною, оскільки її планують, готують, реалізують, оцінюють спільно вихованці та вихователі, разом здійснюючи пошук найкращих шляхів виконання життєво важливих завдань. Така діяльність, крім того, є творчою, бо її не можна організовувати відповідно до певної догми чи шаблону, слід завжди обирати різні варіанти її проведення, виявляти нові можливості учнів, бо ці заходи є частиною їхнього життя.

Колективна творча справа – це спосіб забезпечення яскравого. Наповненого працею і грою, творчістю й дружбою, мрією та радістю життя й одночасно основний виховний засіб.

Змістом діяльності учнів є турбота про класний колектив, один про одного, про оточуючих людей, про далеких друзів.

Колективні справи можуть бути різними за тривалістю підготовки і проведення, обсягом роботи, здійснюваної учасниками. За характером провідної діяльності їх поділяють на організаторські, трудові, пізнавальні, художні, спортивні.

Колективна творча справа – це динамічна система, процес реалізації якої проходить шість стадій.

1-ша стадія – попередня робота вихователя. Класний керівник визначає роль конкретної колективної творчої справи у загальній виховній роботі з класним колективом; комплексні виховні можливості колективної справи; конкретні цілі, завдання виховної роботи; розробляє 2 – 3 варіанти завдань для учасників колективної діяльності; доручення для творчих груп; аналізує можливості участі в колективній роботі батьків та інших представників класної спільноти.

2-га стадія – колективне планування колективної творчої справи. Як правило, воно проходить у формі загального збору-старту, на якому керівник ставить перед учасниками проблемні питання-завдання:

Для кого хочемо провести справу?

На радість і користь кому?

Як краще її провести?

З ким разом? Кому брати участь?

Де і коли провести запланований захід?

Під час такого збору ведучий задає питання для уточнення, порівняння різних думок, підтримує і розвиває найбільш цікаві пропозиції. Наприкінці обговорення всі пропозиції зводяться до загальних рекомендацій. У разі необхідності вибирають “раду справи” – збірний колектив представників усіх робочих підгруп, який уточнює, конкретизує план підготовки проведення заходів, розподіляє доручення, керує підготовкою, а потім і проведенням справи.

Крім загального збору-старту, можливі конкурс на найкращу пропозицію щодо плану, найкращий проект справи; заповнення анкети пропозицій; розвідка справ; виготовлення газет-“блискавок” з пропозиціями щодо плану (для обговорення); аукціон ідей; організація скарбнички (фонду, “банку”, “поштової скриньки”) ідей та пропозицій; заповнення журналу-естафети; дискусія, захист проектів плану тощо.

3-тя стадія – колективна підготовка справи. Група, що керує проведенням цієї колективної творчої справи, організовує безпосереднє виконання плану її підготовки підгрупами спільно зі старшими друзями, дорослими, батьками, шефами.

4-та стадія – проведення колективної творчої справи. Реалізується конкретний план, розроблений керівним органом з урахуванням пропозицій учасників справи. Під час проведення колективної творчої справи допускаються імпровізація, відхилення від первинного задуму через непередбачені обставини і навіть помилки. Головне для керівника – забезпечити виникнення у вихованців бадьорості, життєрадісності, впевненості у власних силах, прагнення переборювати будь-які труднощі.

5-та стадія – колективне оцінювання творчої справи. На спеціально організованому зборі-“вогнику”, присвяченому підбиттю підсумків роботи за минулий період, обговорюються спочатку в підгрупах, а потім спільно з усіма учасниками позитивні й негативні моменти підготовки і проведення колективної творчої справи. (Наприклад, з’ясовуються питання: Що було добре? Що нам вдалося реалізувати і завдяки чому? Що не вдалося і чому? Як можна використати цю справу надалі? Як діяти інакше?)

Можливе оцінювання проведеної справи за допомогою опитування чи анкетування, також випускається газета тощо. (Під час анкетування учні дають відповіді на такі питання: Що нового ти зробив? Про що дізнався? Чого навчився сам і навчив друзів?).

Вихователі підбивають підсумки роботи й оцінюють виконання виховних завдань на нараді дорослих учасників справи.

6-та стадія – виконуються ті рішення, що були прийняті на зборах колективу вихованців за підсумками колективної творчої справи, розробляються нові справи чи зустрічі, вивчається новий матеріал, проводиться певна пошукова робота в якомусь конкретному напрямі тощо.

Додаток 3

Питання для аналізу виховної роботи у класі

1. Аналіз ефективності визначення цілей та планування виховного процесу в класі в минулому році.

• Результати виконання виховних завдань минулого року, доцільність їх постановки, дієвість ідей, що використовувались під час планування.
• Правильність вибору основних напрямів, змісту, форм і методів роботи, засобів педагогічного впливу, прийомів залучення учнів до діяльності та спілкування.

2. Аналіз розвитку учнів класу.

• Рівень вихованості учнів, особливості їх морально-етичного, естетичного, інтелектуального та фізичного розвитку (вказати, які чинники найбільше вплинули на ці процеси).
• Розвиток  пізнавальних інтересів та творчих здібностей учнів, які виявляються в інтелектуальній, художньо-естетичній, трудовій та іншій діяльності.
• Рівень знань, умінь і навичок учнів класу, їхня успішність (бажано порівняти з результатами минулих років).
• Зміни у мотиваційно-споживчій сфері (динаміка навчальних мотивів, мотивів участі у життєдіяльності класу, навчального закладу, прояви “нових” потреб учнів тощо).
• Сформованість в учнів потреби займатися самовихованням.
• Зміни в соціокультурному розвитку учнів (розвиток культури спілкування, правової, інтелектуальної, художньої, екологічної, фізичної культури, культури сімейно-родинних відносин, економічної культури та культури праці; адаптованість до сучасного життя; розвиток самостійності, уміння благотворно впливати на соціум; формування культури життєвого самовизначення).
• Успіхи та досягнення учнів класу, їхні особисті досягнення, прояв їхніх індивідуальних особливостей.
• Учні “групи ризику” (їхні індивідуальні особливості, запити, мотиви їх вчинків, вплив на них найближчого соціального оточення; найбільш дієві форми роботи з ними; завдання щодо виховання цих учнів та корекції їхньої поведінки; прогнозування соціалізації цих учнів у майбутньому).

3. Аналіз динаміки соціального розвитку учнів.

• Особливості відносин учнів класу із соціумом, що їх оточує, найбільш помітні зміни у цих відносинах, що відбулися протягом минулого навчального року.
• Які чинники (умови) особливо вплинули на ці зміни.
• Основні ціннісні орієнтації учнів класу, особливості їхнього ставлення до людей, праці, навчання, навчального закладу, класу тощо.
• Зміна кола найбільш значущих учнів класу. Хто для них є (стає) найбільш значущим. Якою мірою найближче соціальне оточення (батьки, однокласники), заняття в гуртках, секціях та інших об’єднаннях впливають на процес соціалізації учнів та його результати.
• Хто і що впливає на розвиток особистості учня, на формування його особистісних якостей, творчих здібностей і талантів.
• Яку роль у соціальному розвитку учнів відіграє класна спільнота.

4. Аналіз розвитку колективу класу.

• Соціально-психологічний мікроклімат у класі. які чинники (люди, умови) впливають на його створення? Особливості морально-психологічного клімату в класі: характер взаємовідносин учнів (тактовність, ввічливість, увага та повага один до одного, особливості стосунків хлопців та дівчат, доброзичливість, колективізм, стосунки взаємної відповідальності, турботи тощо); домінуюче ставлення учнів до вчителів, навчального закладу; особливості спілкування у класному колективі.
• Соціометрична, рольова та комунікативна структури класу, рівень розвитку колективних взаємовідносин і колективної творчої діяльності, ступінь замученості учнів до життєдіяльності класу, процесу планування, організації та аналізу спільної діяльності.
• Розвиток громадської активності учнів (ступінь їхньої ініціативності, творчості, організованості, самостійності, участі у самоврядуванні класу).Зміни складу класу, які відбулися протягом року, індивідуальні особливості “нових” учнів, їх адаптація та інтеграція у класний колектив.
• Особливості громадської думки класу, вплив колективу на інтереси та поведінку окремих учнів. Хто (що) найбільше впливає на громадську думку класу.

5. Аналіз організації виховного процесу в класі та визначення ефективності виховної роботи класного керівника.

• Що зі змісту виховних заходів було найкраще сприйнято учнями? У яких справах вони брали участь із найбільшим задоволенням? У яких проявили себе активними організаторами? А до яких залишились байдужими? У яких були пасивними? Чому?
• Наскільки вдалою була послідовність класних заходів у минулому навчальному році?
• Яка діяльність позитивно вплинула на формування в учнів свідомої дисципліни та відповідального ставлення до навчання й праці?
• Які методи, форми роботи та засоби її організації найбільш позитивно вплинули на розвиток учнів?

6. Аналіз участі класну у життєдіяльності навчального закладу.

• Основні мотиви участі учнів класу в загально шкільних заходах, ступінь їх зацікавленості в роботі та залучення до життєдіяльності навчального закладу, активність і результативність (в контексті розвитку особистості школярів) участі членів класного колективу у загально шкільних справах.
• Участь учнів класу в шкільному самоврядуванні, організаторській діяльності, роботі шкільних гуртків, клубів та інших об’єднань, вплив цієї діяльності на виховання і розвиток особистості учнів.

7.     Аналіз педагогічної взаємодії учнів класу з батьківським активом.

• Частота і характер контактів із сім’ями учнів.
• Зміна ставлення батьків до навчального закладу протягом навчального року.
• Вплив батьків учнів на виховну діяльність класу (формулювання соціального замовлення, висування вимог до змісту й організації педагогічного процесу, планування та проведення класних справ і заходів).
• Результативність педагогічної просвіти батьків та інформування їх про хід і результати навчально-виховного процесу (залежно від змісту і форм його організації).
• Результативність організації батьківських зборів у класі.
• Ефективність індивідуальної роботи з батьками.
• Особливості взаємовідносин з батьківським активом (батьківським активом навчального закладу, радою батьків класу).
• Результати педагогічних спостережень за вихованням у сім’ях учнів класу, участю батьків у підготовці дітей до сімейного життя.
• Взаємодія з “проблемними” сім’ями, що потребують особливої уваги педагогів.

8. Аналіз організації педагогічної взаємодії дорослих, що працюють з учнями класу.

• З ким із педагогічних, медичних, соціальних працівників та представників інших сфер здійснювалась виховна взаємодія?
• Хто із дорослих, що працюють з учнями класу, справляє значний вплив на виховання і розвиток учнів?
• Якою мірою класному керівнику вдалося організувати взаємодію педагогів, що навчають і виховують учнів класу?
• Які методи педагогічної взаємодії дорослих були найбільш ефективними?

9. Висновки.

• Досягнення і знахідки, накопичений позитивний досвід.
• Негативні моменти організації життя класу і виховання учнів.
• Нереалізовані можливості та невикористані резерви.
• Перспективні цілі та першочергові завдання на найближче майбутнє.

10. Додатки

• Результати підсумкових діагностичних досліджень, анкетувань, опитувань тощо.
• Відомості про проведення та результати окремих заходів, акцій чи окремих періодів життя класного колективу.
• Інші аналітичні матеріали.

ДОДАТОК 4

Орієнтовні питання для складання характеристики класу

І. Загальні відомості про клас: кількість учнів; дівчат, хлопців

ІІ. Соціально-психологічні особливості учнів.
1. Соціометричний статус (на основі даних соціометрії): лідери, товариші, ізольовані, зневажені. Як здійснюється опора на лідерів.
2. Ставленні до громадського життя, участь у справах класу, школи окремих учнів, класу в цілому.
3. Участь у гуртковій роботі.
4. Ставлення до вчителів. Особливості проведення роботи з батьками, їх ставлення до школи.
5. Рівень самоврядування, органи самоврядування. Організаторські здібності учнів класу, спілкування в класі.
6. рівень вихованості учнів класу.

ІІІ. Особистісні риси учнів класу.
1. Мотиваційне середовище: інтереси, ідеали, переконання.
2. Самосвідомість: прагнення, самооцінка.
3. Індивідуально-типологічні особливості школярів: особливості темпераменту, моральні якості.
4. Особливості психологічного стану деяких учнів.

ІV. Пізнавальні особливості учнів класу.
1. Особливості сприйняття, пам’яті, уваги, мислення, уяви.
2. Рівень інтелектуального розвитку.

V. Участь батьків у житті класу, школи.

VІ. Педагогічні висновки. Завдання, на виконання яких має спрямовуватися робота з класним колективом (формулюються з огляду на характеристики класу). 

ДОДАТОК 5

Структура плану виховної роботи класного керівника 
(з досвіду роботи)

І варіант

Орієнтовна структура плану виховної роботи

ІІ варіант: 1. Вступ. 2. Основні виховні заходи. 3. Індивідуальна виховна робота. 4. Заходи щодо охорони здоров’я. Запобігання травматизму та нещасним випадкам з дітьми. 5. Робота з батьками, громадськістю, трудовими колективами.

ІІІ варіант: 1. Вступ. 2. Робота з колективом учнів: а) підвищення ролі учнівського колективу, розвиток класного самоврядування; б) організація позакласної та позашкільної роботи; в) індивідуальна робота з учнями. 3. Взаємодія з педагогічним колективом. 4. Робота з сім’єю, громадськістю, трудовими колективами.

ІV варіант: 1. Вступ. 2. Основні виховні заходи, спрямовані на організацію та розвиток класного колективу. 3. Індивідуальна робота з дітьми. 4. Організація заходів з охорони життя і здоров’я дітей. 5. Робота з батьками.

V варіант: 1. Вступ. 2. Організація класного колективу. 3. Взаємодія з органами учнівського самоврядування. 4. Взаємодія з учителями-предметниками, керівниками гуртків. 5. Робота з сім’єю та громадськістю.

VІ варіант: 1. Вступ. 2. Позаурочна виховна робота з дитячим колективом, окремими учнями. 3. Організаційна педагогічна діяльність. Заходи щодо створення класного колективу. 4. Допомога учнівського колективу. 5. Підвищення рівня педагогічної культури батьків, наставників, громадського активу.

VІІ варіант: І. Вступ. ІІ. Загальні напрями роботи: 1. Гармонія людини з природою. 2. Гармонія людини з культурою. 3. Гармонійність взаємин між людьми. 4. Самосвідомість особистості.

VІІІ варіант: (цей план подається у формі схеми): 1. Вступ. 2. Організація колективу: а) самоврядування; б) дотримання традицій. 3. Організація виховної діяльності: а) пізнавальної; б)трудової; в) художньої; г) громадської; д) спортивно-оздоровчої; е) спрямованої на забезпечення свободи спілкування; є) ціннісно-орієнтаційної. 4. Розвиток особистості: а) вивчення учнів; б) робота з батьками; в) індивідуальний вплив.

І. Охорона життя і здоров’я дітей, забезпечення їх фізичного розвитку.

ІІ. Формування в учнів поваги до загальнолюдських моральних цінностей.

ІІІ. Основи національного виховання.

ІV. Формування загально навчальних умінь і навичок, підвищення відповідальності учнів за результатами навчального процесу.

V. Індивідуальна робота з учнями.

VІ. Робота з батьками.

ІХ варіант

Х варіант