БЛАГОВІ́ЩЕННЯ

  Благові́щення [Пресвято́ї Богородиці] (у народі ще: Благові́сна дни́на)— одне з християнських свят (25 березня/7 квітня), присвячене біблійній події, коли архангел Гавриїл сповістив Діві Марії: «Зачнеш у лоні і породиш сина і назвеш його Ісус»;

Настання весни; свято землі; про особливу важливість цього свята свідчать народні повір’я,

— на Благовіщення та Пасху грішників у пеклі не мучать;

- як Благовіщення проведеш, таким буде і весь рік. 

у цей день заборонялося працювати. Навіть птиця не в’є гнізда цього дня. За народним переказом, зозуля — єдина птиця, яка вила гніздо у цей день, за що Бог її покарав: вона не має свого власного гнізда та підкидає яйця у чужі.

 В цей день здавна існував звичай випускати на волю пташок, — «щоб співали на волі, Бога прославляли та просили щастя-удачі тому, хто їх випустив»; вважалося, якщо на Благовіщення, йдучи по воду, дівчина знайде квітку первоцвіту, цього літа вона вийде заміж; пролісок, знайдений на Благовіщення, віщує щастя. Дівчата водили перший весняний хоровод — кривий танець, вітаючи весну.

 В уяві народу Благовіщення природу віщує, про що й народні прикмети: 

— «яка погода на Благовіщення, така й на Великдень буде»,

- «як на Благовіщення півень на порозі води нап’ється, то на Юрія віл напасеться»,

- «якщо на Благовіщення дощ іде, то добре вродить жито»,

- «якщо на Благовіщення сидять бузьки на яйцях, весна буде тепла».

 Ще кажуть: «На Благовіщення весна зиму поборола».

БЛАГОВІЩЕННЯ — символ пробудження життєвої сили природи, воскресіння землі; у християнстві — символ початку Дня спасіння людства; Таїни богонародження. За давніми повір'ями слов'ян, у цей день Дух Світла благословляє Землю і все живе на ній. Саме на Благовіщення започатковуються постійні молодіжні хороводи, що збереглися від прадавніх часів як залишки імітаційної магії. Цей важливий обряд мав своєю метою пробудити життєву енергію рослин, ріст яких імітувався в іграх, піснях. На Благовіщення категорично заборонялося працювати, у церквах святили проскурки, які потім зберігали на божнику поміж святими іконами як магічну силу. Існував обряд топтання рясту, що символізував прохання до Бога продовжити віку. Для Церкви Благовіщення — це початок життєпису Спасителя — Ісуса Христа.